Сьогодні в інтернет-мережі можна відшукати безліч різних сайтів зі старовинними картами території України від найдавніших часів. З копіями таких карт авторства відомих голландських, французьких, німецьких географів, картографів, граверів та видавців – Клавдія Птолемея, Абрагама Ортелія, Ґійома де Боплана, Фредеріка де Вітта, Яна Янсона, Йоганна-Баптиста Гоманна, Віллема Гондіуса, Пітера ван ден Кеере, виданих до XVIII століття, можна ознайомитися на різних тематичних виставках.
Сучасні дослідники історії картографування території України найчастіше свої наукові праці присвячують картам та описам сухопутної її частини або ж морським навігаційним картам Чорного та Азовського морів, знаним як портолани, залишаючи поза увагою внутрішні водні артерії. Але колишні назви наших річок: Борисфен (Дніпро), Істр (Дунай), Тірас (Дністер) згадуються ще в античних джерелах, працях Геродота, Страбона, Плінія старшого, інших мислителів того часу, що свідчить про те, що це були великі повноводні річки, роль яких у розвитку міжнародних зв’язків нашої давньої держави була колосальною – Борисфен був важливою частиною історичного шляху «із варяг у греки».
Оскільки ДУ «Держгідрографія» забезпечує гідрографічне та океанографічне вивчення не лише морів, а й внутрішніх водних шляхів України, створює морські та річкові паперові й електронні навігаційні карти, керівництва і посібники для плавання, то історичним оглядом створених у недалекому минулому картографічних творів хочеться звернути увагу саме на матеріали гідрографічних досліджень та картографування судноплавних річок, які протягом останніх трьох століть відігравали важливу роль у транспортному сполученні.
На початку XIX ст. фахівці П’ятого (Київського) округу шляхів сполучення розпочали вивчення гідрографічної мережі річок Дніпро, Сож, Десна, Дністер з метою поліпшення на них судноплавних умов. На картах, крім берегової лінії, глибин на існуючому фарватері, підводних перешкод, населених пунктів, відображалися рівні води (горизонт весняних найвищих вод, горизонт звичайних низьких вод тощо), профілі забор, берегів, а також запроєктований фарватер та передбачені місця будівництва гідротехнічних споруд (плани та профілі дамб і пірамід на них), пізніше – водомірні пости, підписи пристаней та перекатів, місця проведення берегоукріплення, прорізи для підтримки судноплавства та прорізи для виправних робіт. Масштабні русловипрямні роботи на Дніпрі біля Києва розпочалися у середині ХІХ ст., та про це надто мало відомо широкому загалу.